Аннабель Лі (автор Віталій Гречка, за Е.А. По)
"Аннабель Лі" - останній вірш Едгара Алана По, він був написаний в 1849 році, а опублікований вже після смерті, у тому ж році. Багато хто вважає, що «Аннабель Лі» заснована на реальній історії По та його кузини Вірджинії Елізи Клем По. Вірджинію він узяв за дружину, коли та була ще зовсім юною. Незважаючи на це, вона стверджувала, що щаслива у своєму шлюбі з По і навіть писала вірші про своє кохання та відданість йому. Незабаром Вірджинія захворіла на туберкульоз і померла у віці двадцяти чотирьох років. Цей вірш був одним із способів заявити, що хоча Вірджинія була дитиною, коли вони зустрілися, їхня любов була глибокою і справжньою. У часи По і в його суспільстві було не рідким явище, коли кузени одружувалися, або коли дівчата виходили заміж у підлітковому віці. Любов По і Вірджинії була сильною, і коли вона померла, він дуже страждав. Він прожив всього на два роки довше за свою покійну дружину, і багато хто досі вважає, що він помер від розбитого серця.Поетичний переклад мій. Текст пісні Аннабель Лі (переклад з англійської “Annabel Lee” Едгара Алана По) Це колись, ще за давніх-давен було, За морями, де край землі, Де жила та дівчина, ти чув його, Дзвін ім‘я той – Аннабель Лі, І дівчина жила ця любити щоб, Та коханою буть мені. Я був дитям, і вона дитям За морями, де край землі, Та любили любов‘ю любові більш Я з моєю Аннабель Лі – Так любили, що ангелів погляд пік Їй услід і мені. І це був той привід, давним-давно, За морями, де край землі, Щоб вітер холодом з хмар обдав Красу мою, Аннабель Лі; Вельможний родич враз прийшов І щоб не була мені, Сховав у склепі її мерщій, За морями, де край землі. Пів щастя ангелам хоч би того, Їй заздрять вони й мені – Так! – був це той привід (як знали всі, За морями, де край землі), Щоб обдав у ніч вітерець зі хмар, Змерзла і вмерла щоб Аннабель Лі. Та любов була наша любові сильніш Тих, старші хто, ніж ми самі, Більш мудрі хто, ніж ми самі – Й ні з ангелів хтось у Небес вишині, Ні з демонів з-попід землі, Ніколи б не вкрали в моєї душі Прекрасної Аннабель Лі. Місяць не принесе в сни мої більш лице Прекрасної Аннабель Лі, Та без зір тих ночей, я у сяйві очей Прекрасної Аннабель Лі, В час приливу там я, ніч усю поряд я Там де мила – де мила – де доля моя, В її склепі, де край землі – В тій, що морем звучить землі. 30.10.2023 Гречка Віталій
"Аннабель Лі" - останній вірш Едгара Алана По, він був написаний в 1849 році, а опублікований вже після смерті, у тому ж році. Багато хто вважає, що «Аннабель Лі» заснована на реальній історії По та його кузини Вірджинії Елізи Клем По. Вірджинію він узяв за дружину, коли та була ще зовсім юною. Незважаючи на це, вона стверджувала, що щаслива у своєму шлюбі з По і навіть писала вірші про своє кохання та відданість йому. Незабаром Вірджинія захворіла на туберкульоз і померла у віці двадцяти чотирьох років. Цей вірш був одним із способів заявити, що хоча Вірджинія була дитиною, коли вони зустрілися, їхня любов була глибокою і справжньою. У часи По і в його суспільстві було не рідким явище, коли кузени одружувалися, або коли дівчата виходили заміж у підлітковому віці. Любов По і Вірджинії була сильною, і коли вона померла, він дуже страждав. Він прожив всього на два роки довше за свою покійну дружину, і багато хто досі вважає, що він помер від розбитого серця.Поетичний переклад мій. Текст пісні Аннабель Лі (переклад з англійської “Annabel Lee” Едгара Алана По) Це колись, ще за давніх-давен було, За морями, де край землі, Де жила та дівчина, ти чув його, Дзвін ім‘я той – Аннабель Лі, І дівчина жила ця любити щоб, Та коханою буть мені. Я був дитям, і вона дитям За морями, де край землі, Та любили любов‘ю любові більш Я з моєю Аннабель Лі – Так любили, що ангелів погляд пік Їй услід і мені. І це був той привід, давним-давно, За морями, де край землі, Щоб вітер холодом з хмар обдав Красу мою, Аннабель Лі; Вельможний родич враз прийшов І щоб не була мені, Сховав у склепі її мерщій, За морями, де край землі. Пів щастя ангелам хоч би того, Їй заздрять вони й мені – Так! – був це той привід (як знали всі, За морями, де край землі), Щоб обдав у ніч вітерець зі хмар, Змерзла і вмерла щоб Аннабель Лі. Та любов була наша любові сильніш Тих, старші хто, ніж ми самі, Більш мудрі хто, ніж ми самі – Й ні з ангелів хтось у Небес вишині, Ні з демонів з-попід землі, Ніколи б не вкрали в моєї душі Прекрасної Аннабель Лі. Місяць не принесе в сни мої більш лице Прекрасної Аннабель Лі, Та без зір тих ночей, я у сяйві очей Прекрасної Аннабель Лі, В час приливу там я, ніч усю поряд я Там де мила – де мила – де доля моя, В її склепі, де край землі – В тій, що морем звучить землі. 30.10.2023 Гречка Віталій