А горе так приходить не примітно. Нежданно так, як блискавка з небес. Додолу гне, мов дерево від вітру. Надії промінь, наче зовсім щез. І на колінах, із слізьми, молитви. Вдень та вночі - благання до небес. Здається, що кінця не має битвам. Й до неба крикам не прийде кінець. Чому й пощо такі випробування? Коли кінець, мій Бог, допоможи! Твої не зрозумілі, Боже, плани... Як зрозуміть: "надобре все тобі" Якби не труднощі, о діти, де б були ви? Забули б ви, про Мене, скоро всі. Ви б, з ревністю такою, не молились. Не наближалися до Мене в метушні. Ви б не шукали зустрічі зі Мною, Переглядаючи життя своє весь час. Не очищали б серця ви сльозою. Терпіти і чекать навчу Я вас. Довіритися, вірити й чекати І славити у всьому і завжди. В такі хвилини небо відкривати Спішать вам Ангели із чашами для сліз. Я Бог утіхи, милості й любові. Я вірний слову, що в руках твоїх. А там написано: "поніс ваші хвороби. Гріхи простив, не згадую Я їх" Терпіла нащо, ти лиш зрозумієш Коли відкрию все тобі в свій час. Ти вдячна будь за все, що зараз маєш. Бог так веде і так тебе навча. Від ворога ти не терпи поразки. Завжди, за все, Творця ти величай. Чим більше будеш віддавать ти слави, Тим ближче поміч, для себе, чекай. Я проведу, очищу обережно І не впаде і волос з голови. Я для життя чудового небесного Спасаю душі, як би знали ви! О, якби знали, як чудово в небі! Як хочу, щоб були ви там де й Я. Страждання іноді, дитино люба, терпиш Щоб свою біль забула в небесах. 🕊️Л. Шпак