Монолог душі - Лілія Кравченко і ШІ

Монолог душі Мені так хотілося жити і всім дарувати тепло, та тільки у місячнім світлі не гріє воно, все-одно. Мені так хотілося знати, що я є для когось одна та тільки, сховавшись за ґрати, мені відповіли: дурна! Мені так хотілось летіти до неба, до синіх висот та я, не зустрівшись із літом, піднялася на ешафот. І тихо стікаючи кров'ю, я все ще питаю: за що ви, люди, мене не любили, втоптавши в багнюку добро?! 12.12.2020 р., м. Львів #відеопоезія #poem #music #віра #віршіпрокохання #поезія_вірш_вірші #поезія